Клишоногий

Клишоногий — старий диггер; в книзі не з'являється, перший вчитель диггерству Івана та його соратників.

В Іванових спогадах

Іван завжди пам'ятав науку старого диггера, що неодноразово рятувала життя йому і товаришам.
Старий вчитель приходив у спогадах в самих критичних ситуаціях.

Іван, не повертаючи голови, відчув, як ритм Клишоногого змінився. І що він рухається ближче до Івана.
Значить, будемо міняти маршрут. І щось ще. У Івана в горлі пересохло. Сьогодні ведучим був Клишоногий, але за деякими неявним ознаками, за тремтінням передчуття, з крижаного провалу в шлунку, Іван здогадувався: сьогодні не проста закидка.
Сьогодні іспит.

- Будь чесним, - сказав Клишоногий глухо.
За зиму він відростив бороду і вуса, але Іван зараз їх не бачив. А бачив тільки крізь прозору маску очі Клишоногого. Вони горіли холодним блакитним вогнем, немов радіоактивні мітки на циферблаті годинника.

Пора.

Іван подивився на дирчасту мембрану, звідки йшов голос Клишоногого.
Кивнув. Сніг падав на пластикову маску Клишоногого, розтікався краплями. Маска запотіла по краях. Іван чув, як мірно працює дихалка дигера, мембрана посилювала звук.

- Будь чесним. Ти можеш брехати кому завгодно, навіть мені. Але перед собою ти завжди повинен тримати відповідь. Це просто. Десь в потилиці ти завжди будеш відчувати - чи правильно те, що ти робиш, чи ні. Мірна лінійка ризику з мітками. Чи наближає тебе твій вчинок до сяючого стрижня, чи навпаки, — віддаляє від нього.
Мораль відносна, скажуть тобі. Це правда.
А цей сталевий стрижень, сяючий, холодний і безжалісний, який стирчить у тебе в потилиці - він говорить правду.

Дихання Клишоногого, його голос.
Іван дивиться, як у скляній кульці падають останні сніжинки і згадує.
Що тобі каже твій стрижень? А, Іван?

- Пішли, - сказав Клишоногий. - Тепер ти ведучий.

Шаблон:ПерсПітер

Книги серії Метро 2033‏‎